Дитинство - це ранок життя...

Вівторок, 02.06.2020, 11:03
Вітаю Вас, Гість
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Червень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Друзі сайту

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАН ДЕМОБІЛІЗОВАНИХ УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ ТА ЇХ СІМЕЙ

 

     За час перебування на території проведення бойових дій, учасник АТО може стикатися зі значною кількістю ризиків, які в подальшому житті можуть призвести до розладів психічної діяльності, а саме:

  • обстріл ворога;
  • попадання у засідку або полон до ворога;
  • перебування у незнайомому місці та серед вороже налаштованого місцевого населення також може серйозно ускладнити його життя;
  • новини про загибель або травмування товаришів;
  • мертві тіла або частини тіл як норма навколишнього оточення;
  • отримання  значних травм від бомб, мін або інших вибухових пристроїв.

     Як наслідок перебування учасника військових дій в зоні АТО, при попаданні його до мирного середовища існує ймовірна загроза проявів сприйняття навколишнього середовища через «військову призму дійсності», замкнутості в собі, тривоги щодо зміни ставлення сім’ї до нього, відчуття боязкості за свою сім’ю, щоб сім’я не дізналася про жахи війни.

     Кожному члену сім'ї важливо розуміти причини поведінки учасника бойових дій для того, щоб допомогти йому впоратися з його внутрішніми проблемами. 

Особливості психічних реакцій в учасників антитерористичної операції, які постраждали внаслідок збройного конфлікту

     Кожен учасник АТО потребує певного часу для адаптації до мирного життя. З проблемами адаптації сім’я може зіткнутися у перший місяць після повернення бійця додому. Так, можуть проявлятися неоднозначні фізичні, емоційні та поведінкові реакції учасника бойових дій. Такі реакції є нормальною складовою процесу адаптації та більшість бійців, які повертаються додому, адаптуються до мирного життя протягом кількох місяців після повернення з зони проведення антитерористичної операції.

     Основними проявами фізичних реакцій є:

  • безсоння, постійна втома;
  • проблеми зі шлунком та вживанням їжі;
  • головний біль та пітливість при думці про війну;
  • швидке серцебиття і дихання;
  • загострення існуючих захворювань.

     До емоційних реакцій можна віднести:

  • погані сни, кошмари;
  • злість, ненависть;
  • часті негативні спогади про війну;
  • відчуття суму, самотності, непотрібності;
  • відчуття безпорадності, страху, нервування;
  • відчуття збудження, схвильованість;
  • відчуття шоку, оніміння, неможливості відчувати позитивні емоції;
  • легке погіршення настрою;
  • почуття провини, сорому, самоосуду;
  • почуття безнадії щодо майбутнього.

     Учасник бойових дій, який повернувся додому у мирне життя може негативно реагувати на різноманітні подразники. Так, на події, які можуть нагадувати про війну людина може реагувати від появи нав’язливих образів перед очима і появи небажаних думок до спогадів бою. Ці спогади можуть бути настільки реалістичними, що людині здається, ніби вона знову опинилися на території проведення бойових дій. Разом з тим, виникнення будь-яких незначних проблем, може призвести до проявів агресії та злості демобілізованого бійця.

     Можна розрізняти також й поведінкові реакції демобілізованих військовослужбовців, до них відносяться:

  • надмірна пильність та  нав’язливі думки про безпеку;
  • труднощі з концентрацією уваги;
  • лякання при гучних та різких звуках;
  • уникання людей або місць, пов’язаних з травмуючою подією;
  • надмірне вживання алкоголю, паління або вживання наркотиків;
  • проблеми з виконанням звичних завдань удома або на роботі;
  • агресивний стиль водіння автомобіля або зацікавленість до небезпечних видів спорту.

     Незважаючи на те, що більшість учасників бойових дій стикаються в мирному житті зі значною кількістю проблем та своєрідних реакцій, яких не було в них раніше, можна виділити й тих військовослужбовців, серед яких можна відмітити й позитивні зміни в особистості.

     До таких змін можна віднести зростання особистісної зрілості військовослужбовця; переосмислення того, що час проведений разом з сім’єю є найцінніший; почуття впевненості у собі та власній сім’ї; зрозуміння свого покликання та віра у свою справу та власні сили.

     Одним зі найважливіших аспектів проявів реакцій у демобілізованого бійця є те, що вони можуть виникати одночасно (як позитивні так і негативні), що в свою чергу свідчить про довготривале перебування бійця у постійному стресі у період проведення бойових дій.

Психологічні прояви поведінки, які можуть виникати у подружжя на момент повернення військовослужбовця додому 

     Жінка за час відсутності чоловіка військовослужбовця могла стикатися з різними проблемами і самостійно вирішувати їх. У зв’язку з цим, у жінки можуть виникати почуття як злості через те, що довелося самостійно справлятися з проблемами, так і відчуття гордості за свої досягнення.

     При поверненні бійця додому, члени родини можуть стикатися з проблемами у стосунках, а саме: поява нових знайомих та друзів, виникнення почуття підозри невірності другої половини. У такі моменти членам родини в обов’язковому порядку необхідно розмовляти один з одним, обговорювати ті почуття, які в них виникають та разом шукати шляхи вирішення проблем.

     Як чоловіки так і жінки військовослужбовці при поверненні додому впевнені, що члени їх родини та друзі не розуміють через що їм довелося пройти. У зв’язку з цим, вони можуть ізолювати себе від близьких людей та шукати підтримку у бойових товаришів. Для того, щоб члени родини та друзі могли надати моральну підтримку демобілізованому військовослужбовцю, їм необхідно намагатися ставитися з розумінням до почуттів та реакцій (як негативних, так і позитивних) та не нехтувати ними.

Психологічні прояви поведінки у дітей, які можуть виникати на момент повернення військовослужбовця батька(мати) додому 

     У зв’язку з тим, що за час відсутності батька (мати) військовослужбовця в сім’ї потреби дітей могли дещо змінитися, тому потрібно звернути увагу на підготовку дітей до возз’єднання родини. Адже, їм може знадобитися деякий час, щоб знову відчути душевну близькість з батьком, особливо, якщо вони були дуже маленькими на час його від’їзду.

     При підготовці дітей до повернення у сім’ю батька (матері) бійця, необхідно враховувати те, що реакції дітей на зміни в їх житті залежать від їх віку.

     Діти до 12 місяців можуть реагувати на зміни у розпорядку дня, оточенні, на зміни настрою матері або відсутність її уваги. Діти можуть ставати апатичними, відмовлятися від їжі і навіть втрачати вагу.

     Діти 1-3 років можуть ображатися, плакати, влаштовувати гнівні істерики, погано спати, якщо мама перебуває в стресовому стані.

     Діти 3-6 років можуть повертатися до більш дитячої поведінки, регресувати, смоктання пальця, проблеми зі сном, тривожність, роздратування, боязнь втрати матері, відчуття своєї провини через мобілізацію батька. Також вони можуть легко роздратовуватися, впадати у гнів, бути пригніченими або агресивними, або ж скаржитися на неприємні відчуття або біль.

     Діти 6-12 років можуть бути нервовими, агресивними або капризувати і скаржитися, істерити. У них може з’являтися головний або шлунковий біль тощо. Дуже часто дошкільнята або молодші школярі турбуються, переживають про безпеку батька вдома.

     Діти 13-18 років можуть хвилюватися, нервувати, протестувати. Також їм може не подобатися новий розподіл сімейних ролей і сімейних обов’язків під час відсутності батька та після повернення його додому. Разом з тим, у зв’язку з пережитим стресом, підлітки можуть потрапити до груп ризику, а саме: зловживання алкоголем, тютюнопаління, наркотичні засоби, схильність до суїциду та правопорушень.

     При підготовці дитини, незважаючи на її вік, до повернення одного із батьків додому, слід огорнути її додатковою увагою та піклуванням, проявити розуміння до почуттів та реакції дитини (почуття злості, агресії, провини), обговорити сформовану ситуацію в сім’ї та зберігати звичайний ритм життя.

Психологічні прояви поведінки, які можуть виникати у батьків військовослужбовця, на момент повернення його (її) додому 

     Батьки та інші члени сім’ї повинні пристосовуватися до повернення військового із зони проведення АТО. За час військової служби як учасник бойових дій, так і його сім’я змінилися і подорослішали. Тому стосунки з батьків з сином (військовослужбовцем) змінилися і будуть іншими.

     Батьки військовослужбовця будуть хотіти піклуватися про нього як і раніше, в результаті чого вони можуть зіткнутися з його негативною реакцією.

     Батькам слід пам’ятати, що їхній дитині довелося пережити психічні та можливі фізичні травми, які могли змінити його особистість, тому їм необхідно бути наполегливими у тому, щоб дати військовослужбовцю час звільнити свої думки від впливу війни та пристосуватися до мирного життя.