Дитинство - це ранок життя...

Вівторок, 02.06.2020, 11:25
Вітаю Вас, Гість
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Червень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Друзі сайту

                                                                                                                 

Десять кроків, щоб стати кращими батьками


  1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.


  2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.


  3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.


  4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.


  1. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли з Вами чинили несправедливо.


  2. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.


  3. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.


  4. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.


  5. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні, намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.


  6. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

 

"Перш ніж засуджувати когось, візьми його взуття і пройди його дорогу, спробуй його сльози, відчуй його болі. Наткнися на кожен камінь, об який він спіткнувся. І лише після цього говори, що ти знаєш – як правильно жити.”

     Щойно прочитали в інтернеті статтю про бажання одної мамочки подати скаргу на якогось вихователя за те, що її дитинка прийшла додому без майки. Як виявилося, групу відвідував логопед і, побачивши, що дитя спітніло, зняв з нею цю одежинку, про що вихователі не знали.

     Таких історій і випадків є дуже багато і на основі них складається досить поширена думка про те, що вихователі в садочку – це безвідповідальні люди, які нічого не роблять, замість підтирати діткам носики і дупки. Ця "об’єктивна” інформація найчастіше передається з уст в уста при зустрічі молодих мамочок на вулиці або серед співробітників.
     Колись в школі ми читали українські твори про плітки, але звісно ж ми
ніколи не робитимемо цього, бо ми "уміємо” все зважувати, аналізувати ситуації, ставитись з розумінням до ближнього і прощати. Але що нам завжди вдається робити – це здобувати авторитет серед знайомих, показуючи себе компетентною, життєво мудрою людиною і дбайливою матір’ю чи батьком, що часто виливається в осуд когось (поливання брудом). Ну так… у будь-якій проблемі хтось же ж повинен бути винний :)

     Попри цю сторону медалі, котра стосується нас самих, давайте глибше замислимось, хто такий вихователь дитячого садка.

     Ви дуже добре знаєте, що маленькі діти цікаві, непосидючі, і водночас вразливі, весь час потребують любові. Рідна мама може весь свій вільний час присвятити дитині чи двом, а вихователю необхідно свій час присвячувати 25-и – 30 діткам, як це зараз є у державних установах. Серед них завжди є хтось, готовий вдарити, або впасти з необережності, або схопити гострий стручок, або розлити супу, забрати в іншої дитини печенько, та інша розплачеться на всю вулицю. Вихователь щосекунди пристально дивиться за всіма, щоб уникнути таких неприємних ситуацій. Вихователь переживає стрес кожної миті, коли бачить загрозливі переддії дитини і в 99% вчасно їм запобігає.

     Ще цих 35 діток дуже галасливі. І добрим словом і ніжним голосом тишу у групі не здобудеш. Вихователь повинен себе поставити так, щоб його слова поважали без перекрикування галасу. А це ой як не легко.

     Вихователь допомагає няні одягти 35 дітей на прогулянку. Скільки часу ми збираємо своє маля на вулицю? :) Светрик, шалик, курточка… Особливо тішать око шнурки на мештиках, якщо батьки не подумали заздалегідь і не купили застібки на ліпучках :)
     Поки вбираються останні 10, перші 10 зібраних дітей стоять чекають, отже цю процедуру необхідно робити реактивно, щоб діти не впріли. Чотири руки на 30 лялів :)
     Аналогічне дійство відбувається до сонного часу і після, на щастя, не обмежене в часі у кілька хвилин.

     Вихователі – пішаки в освітній сфері, вони щороку-два отримують нові програми до навчання, у них маса письмової роботи. Існують річні плани, які треба виконати, методики, яких слід дотримуватись, терміни, у які треба вкластися. Коли дітки малюють коника, то це вони не бавляться, а розвивають художньо-образне мислення, здобувають вміння і навички про передачу конструктивних особливостей і пропорцій тварин; розвивають спостережливість і фантазію. Діти і знайомі вихователів, буває, тижнями набирають на комп’ютері ці складні слова в контексті планів занять, бо вищі чини в освітній сфері певні праці вимагають у друкованому вигляді. Але чому так? Чому діти вихователів повинні після свого важкого дня чи протягом своїх же законних вихідних годинами набирати текст на комп’ютері? Чи, може, вихователь повинен це робити, замість опікуватися про свою сім’ю… Комп’ютерів у державних дитячих установах немає. Та що ще істотніше, так це те, що часу на набір немає, на даний час швидше виконати цю роботу письмово від руки.

     Крім вище сказаного, вихователь представляє свої вміння на відкритих заняттях та методичних об’єднаннях – подіях, на котрі запрошуються фахівці з інших навчальних закладів. А ще є музичні свята (ранки), де таланти своєї дитинки мають нагоду побачити власне батьки. Між іншим, цікаве спостереження: для того, щоб дитина відчула, що її виступ (вірш, танок чи пісенька) був вдалий, саме вихователь починає активно аплодувати зі словами "Батьки! Поплескаємо нашим діткам!”, бо чомусь батьки не роблять цього… Можливо, вони вважають це простим… І тільки вихователь знає, як це маля хвилюється і скільки зусиль було ним витрачено, щоб вивчити тих чотири рядочки слів чи кілька кроків.

     Крім цього всього, як і кожен з нас, вихователь працює у колективі, а отже має безпосереднє відношення до створення оптимальної для роботи атмосфери серед співробітників. Існують наради, навчально-методичні зібрання, обмін досвідом, наставництво тощо.

     Тепер, давайте підсумуємо, про що думає вихователь протягом робочого дня у державному садочку. На порядку денному побавитись, погуляти, як вкласти дітям поняття про національну символіку, як пояснити просто і доступно спосіб малювання дерева, як оформити куточок праці, яку казку прочитати, як саме сьогодні ми готуємось до музичного свята нового року, хто сьогодні прийшов, хто ні, відзначити відвідуваність, позичити співробітниці книгу, коли вона прийде, нарада у завідуючої, простежити за порядком у групі, бо планується перевірка на днях і т.д.  і т.д. і т.д. Уже зранку має виробитись строго розподілена по часу система дій із врахуванням того, що весь час у другому потоці мислення вихователь зобов’язаний щохвилини стежити за дружньою і безпечною атмосферою у дитячому колективі.

     Чи реально це все встигнути?
     І друге запитання, яка мотивація має бути у в-лів, якщо зарплата їх складає чуть більше 1500грн на руки?

     Останнє розповім випадком: стомлена "голова-розколюється” вихователька збирається додому, а в коридорі її чекає мама дитинки. І каже ця мама: "Аля сказала вдома, що ви її називаєте Аліною. Не називайте її Аліна, вона – Аля.” Я вибрала самий безобідний випадок :) Але прикладів є чимало: від скарги за покручені трусики до інших лайливих вияснень питань, які часто самого в-ля не стосуються. Люди є різні, ви погоджуєтесь…

     Люди є різні. Вихователі є також різні. Проте таких педагогів, відданих своїй праці, котрі люблять дітей і віддаюсь усе своє життя їх опіці і навчанню, є дуже багато. Та чи цінує їх держава? На жаль, ні… Чи цінують їх батьки?…

     Дорогі батьки, при усій любові до своїх коханих малюків,  давайте ніколи нікого не осуджувати. Ми усі маємо голову на плечах, щоб думати самостійно і аналізувати на противагу тому, що ми почуємо десь від когось на вулиці чи прочитаємо в інтернеті. Ми можемо винити систему, ми можемо брати участь у її корекції та оптимізації, ми можемо боротися за те, щоб нашим дітям були забезпечені відповідні умови навчання/перебування, а вихователям – відповідні умови роботи і нормальна заробітна плата.

 

РОБИМО ЇСТІВНІ ФАРБИ ДЛЯ МАЛЕНЬКИХ ХУДОЖНИКІВ!

 

     Малювання пальчиковими фарбами сприяє розвитку моторики, посилює сприйняття кольору, дитина знайомиться з новими тактильними відчуттями, що сприятливо впливає на розвиток нервової системи.

     Зі старшими дітками зручно вивчати кольори, показувати, як із двох різних виходить зовсім інший, новий. А маленьким дітям просто необхідно доторкнутися до незнайомого предмета руками, пізнати та відчути його, а задоволення від самостійного малювання буде безмежним.

     Пальчикові фарби – прекрасний спосіб заохотити малюка до творчості з дитинства. Такі фарби для дітей абсолютно нешкідливі, адже вони гіркі, виробники роблять їх такими спеціально, щоб дитині не хотілося тягнути їх у рот.

     Якщо ви не довіряєте заводським пальчиковим фарбам для дітей або переймаєтесь, що ваш малюк усе ж таки зможе їх з’їсти, ви можете зробити фарбу власноруч, екологічно чисту та їстівну .

     Зробити фарбу своїми руками нескладно, адже інгредієнти дуже прості.

     Рецепт пальчикових фарб № 1 .

     0.5 кг борошна,
     5 ст.л.  солі,
     2 ст.л. олії,

     додати води – до консистенції густої сметани.

     Усе це перемішуємо міксером, потім отриману масу розливаємо в окремі баночки, додаємо харчовий барвник (буряковий або морквяний сік, як варіант – великодні набори), перемішуємо до однорідної маси.

     Рецепт пальчикових фарб № 2.

     1 склянка борошна
     приблизно 4 ст. л. солі
     ½ ст. л. олії
     ¾ склянки води.

     Усі інгредієнти збийте міксером до отримання однорідної маси, консистенції густої сметани. Готову масу переливаємо  в баночки і в кожну додаєте харчові барвники різних кольорів.

     Рецепт пальчикових фарб № 3 .

    1 ст. л . цукру ,
     ½ ч. л. солі ,
     ½ склянки кукурудзяного крохмалю,
     2 склянки води.

     Усі інгредієнти перемішати в невеликій каструльці та розігріти на повільному вогні до загусання. Після того, як суміш охолоне, розлити її по банках і додати різні харчові барвники. Фарби готові!

     А що особливо приємно – всі їх інгредієнти натуральні та  їстівні, тож не страшно, якщо частина фарб на шляху до полотна виявиться в роті художника.

 

 

ЯКИМИ ВМІННЯМИ МАЄ ВОЛОДІТИ ІДЕАЛЬНИЙ БАТЬКО?

 

     1. Спілкуватися з дитиною

     Перше і найголовніше – це вміння знаходити спільну мову з малюком. Адже спілкування між батьком і дитиною – це особливий ритуал, що визначає подальші стосунки між батьком і дитиною. Важливо, щоб тато сприймав дитину не як нерозумну маленьку істоту, а як самостійну особистість.

     2. Навчати

     Немає значення, що це буде: плавання, гра в теніс, прибивання полички, катання на велосипеді, водіння авто. Головне – щоб батько зміг навчити свою дитину чогось особливого. Адже саме ті вміння, якими поділився тато, запам’ятовуються на все життя.

     3. Куховарити

     Нехай навіть найпростішу страву, але батько повинен зуміти її приготувати. Так, мамі буде не страшно залишати крихітку з татом і бути впевненою, що він нагодував дитину НЕ гамбургерами, а нормальною їжею.

     4. Давати відповіді на дитячі запитання

     У віці «чомучки» або ж в підлітковому дитина повинна бути впевнена, що татусь знає відповіді на всі запитання. Ідеальний батько розповість і чому Земля кругла, і куди краще запросити дівчинку на перше побачення.

     5. Грати

     Ідеальний тато грає з дітьми, попри напружений графік на роботі, і може зайвий раз скасувати посиденьки з друзями за кухлем пива, щоб піти з дітьми до зоопарку. Дитина практично повністю пізнає цей світ через гру, а спільна гра з улюбленим татком дуже допомагає їй у цьому.

 

 

 

Батькам про правила дорожнього руху

 

    Проаналізувавши 600 дорожньо-транспортних подій, в яких постраждали діти, встановлено, що 80 % подій відбулися в радіусі одного кілометра від їх будинку.  І хоча в дошкільних установах педагоги проводять заняття з дітьми по правилах дорожнього руху, на радіо і телебаченні виходять спеціальні тематичні передачі, в різних видавництвах готуються брошури, плакати, листівки, що пропагують правила дорожнього руху, проте ситуація до кращого не змінюється. Більш того, з року в рік дитячий травматизм росте, діти гинуть і отримують каліцтва як і раніше переважно в безпосередній близькості від будинку.

    Більшість батьків, стурбованих за своїх дітей, удаються до лайки, багатослівним попередженням і навіть до покарань. Такий метод не дає ефекту, адже дитина 3-5 років (а часто і старше) не може усвідомити небезпеки. Він не представляє автомобіль як небезпеку, яка може принести каліцтво або позбавити життю, навпаки, з автомобілем у нього зв'язані приємні враження. Ніщо так не вабить малюка, як автомобіль будь то іграшковий або справжній. Дитину можна навчити виконувати всі вимоги безпеки, не удаючись до залякування. Дитині необхідно вселити, що проїжджаючи частина призначена виключно для транспортних засобів, а не для ігор. Можна навчити дітей ще до того, як вони підуть в школу, умінню орієнтуватися в транспортному середовищі, прогнозувати різні ситуації, правильно визначати місце, де можна переходити дорогу, а перед переходом бути досить терплячим і завжди озирнутися по сторонах, перш ніж зійти з тротуару.
    Терпіння і наполегливість є ефективними засобами, що забезпечують успіх справи. Терпіння і наполегливість - те, чого нам так не вистачає в повсякденному житті. Терпіння і наполегливість, якими нам необхідно запастися хоч би ради врятування життя і здоров'я власних дітей.
    Швидкість руху, щільність транспортних потоків на вулицях і дорогах нашої країни швидко зростають і прогресуватимуть надалі. Тому забезпечення безпеки руху стає все більш важливим державним завданням. Особливе значення у вирішенні цієї проблеми має завчасна і правильна підготовка найменших наших пішоходів - дітей, яких вже зараз за комірами будинку підстерігають серйозні труднощі і небезпеки, і жити яким доведеться при незрівнянно більшій інтенсивності автомобільного руху.
    Причиною дорожньо-транспортних подій найчастіше є самі діти. Приводить до цього незнання елементарних основ правил дорожнього руху, байдуже відношення дорослих до поведінки дітей на проїжджій частині. Надані самим собі, діти, особливо молодшого віку, мало зважають на реальні небезпеки на дорозі. Пояснюється це тим, що вони не уміють ще в належному ступені управляти своєю поведінкою. Вони не в змозі правильно визначити відстань до машини, що наближається, і її швидкість, і переоцінюють власні можливості, вважають себе швидким і спритним. У них ще не виробилася здатність передбачати можливість виникнення небезпеки в швидко змінній дорожній обстановці. Тому вони безтурботно вибігають на дорогу перед машиною, що зупинилася, і раптово з'являються на шляху у іншої. Вони вважають цілком природними виїхати на проїжджу частину на дитячому велосипеді або затіяти тут веселу гру.
    Уникнути цих небезпек можна лише шляхом відповідного виховання і навчання дитини.